Історія сіл
Село Тиманівка
Село Тиманівка розпочало своє існування в ХІХ столітті після відміни кріпосного права, що дістало назву від імені першого поселенця. Село Тиманівка входило до складу Чапліївської волості Кролевецького повіту Чернігівської губернії Харківської області.
Перший колгосп в селі Тиманівка був організований в 1931 році. Називався він «Червоний гай». Першим головою колгоспу обрано Колотушу Павла Сидоровича. В колгоспі було 12 сімей. Вони звели своїх коней і звезли свій реманент. Вперше колективно посіяли озимину.
В колгоспі була одна бригада і одна ферма. Першим бригадиром був Колотуша Андрій Никонович, а рахівником – Колотуша Іван Якович. Пізніше була створена ферма великої рогатої худоби, нараховувалось 10 корів, за якими доглядала Колотуша Ганна Омелянівна.
З часом мінялася назва колгоспу, а також мінялися і голови колгоспу.
Після назви колгоспу «Червоний гай» була назва «Шлях до комунізму» - голова Андрущенко, потім імені Кагановича – голова Колотуша Михайло Кузьмич. Далі дістав назву ім.Маленкова - голова Колотуша Михайло Миколайович, знову перейменували ім.Фрунзе – голова Снітко Федір Григорович, ім.Свердлова – голова Чайка Микола Савелійович, Жирний Анатолій Пилипович.
На даний час земля та майно колгоспу розпайоване між колгоспниками та здано в оренду ТОВ «Українсько-Голландській агрокомпанії».
В 2003 році створено комунальне господарство БОП КП «Господарник» по помолу зерна і розпиловці деревини.
Комсомольська організація була створена в 1932 році, її очолював Бацура Валентин Каленикович, якого в 1942 році розстріляли.
Перша партійна організація була організована в 1945 році.
В с.Тиманівка в 1929 році була збудована початкова школа. Після війни з 1945 року по 1961 рік школа була 7 – річна. В 1962 році – 8 річна, навчалося 69 учнів. В 2001 році діяльність Тиманівської ЗОШ І-ІІ ступеня призупинена.
В 1951 році до складу колгоспу ввійшли село Бензики і хутір Самарщина.
Село Бензики
Серед густого, дрімучого бору розкинувся невеличкий нічим непримітний хутір Бензики. До революції було тільки три двори. Одна сім’я – прізвище яких було Брунатний і дві сім’ї – Бензики. Прізвище Бензики переважало над Брунатним, тому поселення стали називати Бензиками. Поселення перетворювалося на хутір, бо стали сюди переселятись окремі сім»ї з Чапліївки: Бурнатні, Тарасенки, Драгани. З-за Десни прийшли сюди Ященко, Перелука, з Клютчиного хутора – Ключка і з Клишок – Карнаух, Чайка.
До 30-х років хутір зріс кількісно до 50 дворів. Силами перших поселенців був збудований млин.
Населення хутора працювала в лісі, переважно по збору смоли. Заможним було мирне життя хуторян. Та і по цьому невеличкому хуторі прокотилася грізна війна 1941-1945 р.р. залишивши багато жіночих сліз та занедбавши багато дворів. Треба було довгі роки, щоб хутір залікував свої рани.
В 1973 році в с.Бензики нараховувалося 68 дворів з населенням 186 чоловік.
Станом на 01.01.2019 року прописано 7 громадянин, з яких постійно проживає 1 жінка.
|